Збірна України – на чемпіонаті світу-1972 (+фото)
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Луганську область.
Не шукайте в заголовку безглуздостей. Так, у 1972 році чемпіонат світу не проводився. А національна збірна України свій перший матч провела у 1992 році. Але… Були кілька поєдинків у біографії збірної Радянського Союзу, які вона розпочинала або навіть проводила повністю силами одних лише представників українських клубів. І ще до 1975-го, коли в червоних майках із написом «СССР» виступало повним складом київське «Динамо», базовим колективом, котрий ніс відповідальність за весь радянський футбол досить несподівано стала ворошиловградська «Зоря». І підопічні Германа Зоніна таки узяли участь у чемпіонаті світу, і саме в 1972-му.
Між Брюселем і Мюнхеном
«Малий чемпіонат світу» − так охрестили турнір на Кубок 150-річчя Незалежності Бразилії, що відбувся влітку 1972 року на батьківщині чинних на той момент чемпіонів планети. Перед радянською футбольною федерацією, яка прийняла запрошення бразильців, постала проблема − провідні гравці, з яких формувалася головна команда країни, щойно відіграли фінальну частину європейської першості в Брюселі, а у серпні мали виступити в мюнхенському олімпійському турнірі. Соломонове рішення знайшли − вирішили під прапором СРСР відправити за океан тодішнього лідера чемпіонату Союзу, «Зорю».
У майках із написом «СССР»
До Бразилії вирушили 15 ворошиловградців − воротарі Форкаш і Ткаченко, польові гравці Абрамов, С.Кузнецов, Журавльов, Малигін, Пінчук, В.Кузнецов, Куксов, Морозов, Васенін, Семенов, Єлисєєв, Онищенко і Копій. Крім того, команду посилили київський динамівець Бишовець, двоє москвичів − спартаківець Ловчев і армієць Шестерньов, а також тбілісець Асатіані (двоє останніх так і не з’явилися на полі). Жереб відрядив цей колектив до однієї групи зі збірними Уругваю (зустріч була призначена на 29 червня), Аргентини (2 липня) та Португалії (6 липня).
Перемога під позіхання
Стартова зустріч була призначена на дев’ять годин вечора за місцевим часом − в Україні це була третя ночі, на розминці наші гравці не могли приховати позіхань. Однак проблеми акліматизації дадуться взнаки трохи пізніше, на уругвайців у перевдягненої «Зорі» (увесь стартовий склад і одна заміна; лише Бишовець доповнив цю компанію у другому таймі) вистачило і запалу, і «фізики», і майстерності. Створивши кілька слушних нагод для взяття воріт, підопічні Зоніна використали один − відзначився на 59-й хвилині Онищенко, принісши команді історичну перемогу.
Зачаровані ворота Санторо
Але той успіх так і залишився єдиним на турнірі. Програвши аргентинцям і португальцям із однаковим рахунком − 0:1, збірна СРСР «ворошиловградського» зразка посіла третє місце в групі й на цьому виступи завершила. Хоча − продемонструвала більш ніж гідну гру, заслуживши схвальну пресу. «У зустрічі з Аргентиною, − згадував Юрій Єлисєєв, − м’яч уперто не хотів іти у ворота Санторо. Він немов зачаклував «рамку», куди марно намагалися поцілити Віктор Кузнецов, Онищенко, Васенін. Ми ж пропустили безглуздий гол − Олександр Ткаченко «проспав» удар Пасторісе метрів з 40, м’яч зрикошетував від газону, вдарився нашому голкіперу в плече й відлетів у ворота».
І поле рівне, і м’яч круглий, але…
Із таким же результатом завершилася й дуель із лідером групи Португалією, котру вів уперед нев’янучий Еусебіу. Помилка Малигіна на початку другого тайму стала фатальною, Дініш вийшов сам на сам із Ткаченком, не залишивши тому шансів. На думку капітана нашої команди Олександра Журавльова, на результатах позначилися складності адаптації − окрім звикання до іншого часового поясу, також більш жорсткі поля та м’ячі трохи меншого розміру: не дивно, що обидва голи влетіли в наші ворота після підступних відскоків…
З чемпіонського курсу не збилися
Отже, «Зоря» виступила на «малому чемпіонаті світу» гідно. Не справдилися прогнози деяких чиновників союзної федерації − мовляв, накидають провінціалам там, за океаном, повні сітки голів. Про ці «напуття» багато років потому згадував Герман Зонін, висловивши думку, що команду, яка впевнено лідирувала в чемпіонаті СРСР, московське керівництво відправило до Бразилії, щоб збити турнірне дихання, зламати, прибрати конкурента в боротьбі за союзне «золото». Якщо така ідея дійсно була, то вона − провалилася. Одразу по прибутті до Москви, через добу після 12-годинного трансатлантичного перельоту, ворошиловградці розгромили столичне «Торпедо» − 4:2, немовби наголосивши, що від чемпіонського курсу відхилятися не збираються.
Урок для чаклунів м’яча
«Ми обіграли уругвайців, яких збірна СРСР ніколи до цього не перемагала, − казав Зонін. − Проти Аргентини та Португалії атакували практично всі 90 хвилин, створювали багато моментів. Що тоді витворяв Онищенко на флангах! А Малигін буквально «з’їв» самого Еусебіу!.. Бразильці конспектували наші тренування. Мене навіть запросили провести показове заняття з уславленим «Флуміненсе» − хотіли перевірити, чи буде діяти їхня філігранна техніка після великих фізичних навантажень. Після того, як я запропонував чаклунам м’яча наші звичайні вправи, бразильці цей самий м’яч не могли ані прийняти, ані обробити…»
Юрій Корзаченко, ФФУ (Луганськ – Київ)
