Главная > Новости > Весняні підсумки. Зоря. Сезон самоствердження

Весняні підсумки. Зоря. Сезон самоствердження

25 июня 2015

Після завершення цього чемпіонату можна сміливо говорити, що цей склад «Зорі» сформувався як команда, а Юрій Вернидуб став повноцінним тренером. І то не просто гучні слова, на які надихнув найвищий за часи виступів «чорно-білих» у чемпіонатах України результат.

Торішнім шостим місцем і серією справді якісних матчів «Зоря» зробила заявку на те, щоб стати в українському футболі стабільною бойовою одиницею. Проте попереду був період становлення, в якому команда мала довести, що здатна битися на кілька фронтів; грати з прописними фаворитами на рівних за умови, коли про недооцінку не може бути мови; не тринькати очків у зустрічах із суперниками, які поступаються за підбором виконавців і рівнем гри.

До всіх цих випробовувань луганці підійшли, не маючи змоги грати на власному полі і втративши найкращих своїх леґіонерів – Тоні Шуніча, Янніка Болі та Даніло. Втім, проведена лазерна селекція в купі з грамотною тренерською роботою принесли доволі несподіваний ефект. Ледь не створивши сенсацію в поєдинках з нідерландським «Феєнордом» у Лізі Європи, «Зоря» у внутрішньому чемпіонаті знову двічі перемогла «Дніпро»і стала єдиною командою, яка у цьогорічній Прем’єр-лізі не поступилася «Динамо». Та найголовніше – «чорно-білі» вперше за 21 рік і після 22-матчевої серії з одних лешень поразок перемогли «Шахтар».

Може, з огляду на проблеми суперників, четверте місце «Зорі»й дивувати не повинно. Тому найліпшою, з моєї точки зору, характеристикою роботи Юрія Вернидуба в поточному сезоні є запрошення відразу сімох його підопічних (Микити Шевченка, Андрія Пилявського, Віталія Вернидуба, Максима Малишева, Руслана Малиновського, Дмитра Хомченовського і Пилипа Будківського) до лав національної збірної.

Трансферна діяльність

Через війну на сході України «Зоря» взимку втратила майже всіх своїх леґіонерів. Хорватський лівий оборонець Нікола Іґнатьєвіч і тоґолезький центральний хав Принс Сеґбефія не приховували, що йдуть із команди через бойові дії в місті, яке представляє їх вже колишній клуб. З іноземців у команді залишилися лише грузин Джаба Ліпартія та серб Желько Любеновіч, яких з огляду на тривале перебування в Україні вже й леґіонерами назвати складно.

Повноцінної заміни серед новачків Вернидуб-старший Іґнатьєвічу та Сеґбефії не шукав. Більше того, тренер доволі несподівано вирішив відмовитися від послуг ще одного лівого оборонця Михайла Писка, котрий в окремих матчах осені виглядав доволі непогано. Ліве крило захисту Юрій Миколайович закрив універсалом Микитою Каменюкою, який у першій частині сезону діяв на протилежному краї. Зате справа здебільшого грав новачок команди, придбаний у «Чорноморця» Євген Опанасенко. Ще один дебютант Андрій Тотовицький з «Іллічівця» зі своїми універсальними навиками суттєво загострив конкуренцію в групі атаки.

Весняні підсумки. Зоря. Сезон самоствердження - изображение 1

А ось взятому буквально перед самим поновленням сезону у «Шахтаря» в оренду воротареві Рустамові Худжамову вкотре не пощастило. Здавалося б, за умови травми Микити Шевченка місце в основі Рустамові ґарантоване. Проте ще не відновившись повноцінно після травми, Худжамов вийшов на город дніпропетровського «Метеору», щоб зіграти зустріч проти свого колишнього клубу – «Іллічівця». Невдало підвернувшись на жахливого стану полі, голкіпер вибув до кінця сезону. За «Зорю»Рустам відіграв лише 18 хвилин.

Фізична готовність

У доброму тонусі команда знаходилася практично всю весняну частину сезону. Виняток становить, можливо, лише витрачений на втягування в змагальний ритм стартовий відрізок і останніх три матчі. Втім, не виключено, що в ендшпілі цих поєдинків команда виглядала не надто агресивною з огляду на відстуність турнірної мотивації. Питання про потрапляння до «зони Ліги Європи» Юрій Вернидуб зі своїми підопічними вирішив ще в 23-му турі, перемігши на виїзді «Дніпро».

Весняні підсумки. Зоря. Сезон самоствердження - изображение 2

Тактична гнучкість

Маючи в обоймі цілу групу центральних хавбеків креативного плану (Малиновський, Любеновіч, Ліпартія), наставник луганців мав змогу варіювати тактичну схему між 1–4–2–3–1 і 1–4–1–4–1. Додаткового креативу команді додала поява в її складі Тотовицького. Андрій здатен зіграти як на позиції вінгера з обох боків, так і в ролі відтягненого нападники чи центрфорварда. Щоправда, центрфорварда не силового спрямування, як Пилип Будківський, а технічного, здатного обіграти оборонців суперника на швидкості, за рахунок дриблінгу. Юрій Вернидуб це використовував, не лише змінюючи акценти, а й випускаючи Тотовицького попереду в парі з Будківським.

Крім того, значно розширився у порівнянні з осінню діапазон ігрових дій вінґерів Хомченовського та Олександра Караваєва. Вони зміщувалися в центр і, витягуючи на себе крайніх оборонців суперника, звільняли зони для своїх флангових беків.

Результативні помилки гравців «Зорі»: В. Вернидуб – 6, Ярмаш – 4, І. Чайковський – 3, Малишев – 3, Сантіні – 3, М. Шевченко – 2, Пилявський – 2, Артем Гордієнко – 2, Полтавцев – 2, Іґнатьєвіч – 1, Каменюка – 1, О-др Грицай – 1, Ліпартія – 1

Вочевидь так ефективно як «Зоря» «стандартів» не використовує жодна з українських команд. І весняна частина чемпіонату в цьому контексті дуже показова. З 23-х забитих у рамках чемпіонату м’ячів 14 луганці провели зі штрафних, кутових і пенальті. Варто відзначити, що «чорно-білі»з допомогою «стандартів» відзначилися всі п’ять разів у воротах «Олімпіка», а трохи пізніше забили після кутових і штрафного чотири голи, перемігши 4:2 донецький «Металург». Домашньою заготовкою команди були подачі на ближню стійку, які продовжував чи замикав невисокого зросту Олександр Караваєв.

Весняні підсумки. Зоря. Сезон самоствердження - изображение 3

В обороні найвразливішою згідно статистичних даних є центральна ланка. Особливо кидаються у вічі шість результативних помилок вже екс-стоппера команди Віталія Вернидуба. При цьому чотири рази результативно Віталій помилився саме навесні. Не в останню чергу, ці помилки пов’язані з неузгодженістю дій Вернидуба-молодшого з воротарями команди. Статистика красномовна: в той період, поки лікувався Микита Шевченко, у воротах луганців встигло зіграти чотири голкіпери, які разом у семи матчах допустили, як мінімум, чотири видимих результативних помилки.

Андрій Полтавцев відверто помилився у моменті, коли єдиний гол у його ворота забили гравці «Олімпіка». В наступному матчі вийшов вже Худжамов. Грав недовго, але теж встиг пропустити після подачі кутового. При цьому не відомо, чия вина в цьому м’ячі більша – Рустама чи Вернидуба, котрий по ідеї мав відповідати за автора голу Зубкова. Після того ж як Худжамов травмувався і його місце зайняв Полтавцев неузгодженість між воротарем і Віталієм трапилася вдруге. На цей раз стоппер не добіг за Гринем, а голкіпер полегшив завдання нападника, невиправдано далеко вийшовши з лінії. Виходи Кршевана Сантіні та Ігоря Левченка ситуації теж не виправили. Шевченко ж повернувся в обойму лише в 22-му турі. Що показово, жодного м’яча з вини Микити суперники до завершення сезону не забили.

Оптимальний склад

У Юрія Вернидуба в сезоні-2014/2015 був збалансований склад, у якому відразу вісьмох виконавців можна назвати залізними гравцями основи. Безперечно, це багато, але при цьому луганці можуть похизуватися довгою лавою запасних, де за різних варіацій основними теж можна було б вважати ще як мінімум чотирьох футболістів.

З Микитою Шевченком наразі усе ясно. Він не грав лише коли хворів чи був втомленим після єврокубкових протистоянь. В принципі, те саме можна сказати й про пару стопперів Вернидуб – Пилявський. Втім, коли когось із них замінював Максим Білий (а таке траплялося нерідко), на надійності оборонних лав це не позначалося. Крім того, відновившись після важкої травми, у центрі захисту виходив також Артем Гордієнко. Пробував Юрій Вернидуб Артема також і на правому фланзі оборони, однак відчувалося, що ігрової практики талановитому гравцеві ще бракує. Тому здебільшого справа на весні грав новачок Опанасенко, а в кінці сезону його замінював досвідчений Григорій Ярмаш. Зліва ж в обороні незамінною персоною був капітан Микита Каменюка.

Весняні підсумки. Зоря. Сезон самоствердження - изображение 4

Осьова постать в середнині поля, гравець, який об’єднує оборонну ланку з атакувальною – Максим Малишев. Восени поряд із ним грав Сеґбафія. Після того ж, як Принс пішов, опорну зону поряд із Малишевим закривали або досвідчений Олександр Грицай, або вище згадуваний Білий. Хоча нерідко команда переходила на гру за схемою 1 – 4 – 1 – 4 – 1. Тоді в ролі атакувальних центральних хавів у дуеті діяли Руслан Малиновський, Джаба Ліпартія чи Желько Любеновіч. Треба сказати, що Ліпартія видав надзвичайно сильний стартовий весняний відрізок, тоді як Любеновіч зі своїм вмінням виконувати штрафні удари і вдало входити в гру з лави запасних був джокером Вернидуба впродовж усього сезону. Показово, що Желько з дев’ятьма голами розділив лаври найкращого бомбардира команди разом із нападником Будківським.

Стосовно Малиновського, то весняну частину сезону він провів значно слабше, ніж осінню. Пов’язано це вочевидь із відлученням Руслана від своєї нинішньої команди і перебуванням у лавах «Шахтаря» під час збору в Бразилії. Ні Малиновського, ні Малишева, права на яких належать «гірникам», наставник «помаранчево-чорних»увагою не розбещував. І то м’яко кажучи. І якщо Максим після того вимушеного заслання, повернувшись у «Зорю», поступово оговтався, то Руслан, на чиїх проблемах з функціональною готовністю під час інтерв’ю UA-Футболу акцентував увагу Юрій Вернидуб, розбігатися так і не встиг та ще й впевненість у собі, здається, розгубив.

На позиціях вінґерів майже в усіх матчах грали Караваєв (справа) та Хомченовський (зліва). Дмитро, до якого після потужного попереднього сезону суперники ставилися з підвищеною увагою, вже не мав стільки свободи дій, як раніше. Помітним і небезпечним Хомченовський ставав найперше тоді, коли розширював діапазон дій. Свій найліпший у цьому сезоні матч Дмитро зіграв, забивши гол і розпочавши другу результативну атаку, в Дніпропетровську.

В нападі ж, як було сказано вище, навесні конкурувати з Будківським намагався Тотовицький.

Весняні підсумки. Зоря. Сезон самоствердження - изображение 5

Найкращий гравець сезону – Микита Каменюка

Лідер, душа і серце луганського колективу. Лише Пилип Будківський, який впродовж осені не відчував найменшої конкуренції, впродовж сезону-2014/2015 провів матчів більше, ніж Каменюка. Універсал, який восени грав на правому фланзі оборони, а навесні закривав вже лівий край. Закривав однаково ефективно. Дуже показово, що в першій частині сезону найбільше голів з гри (п’ять) «Зоря» забила з правого краю, а після зимового антракту найбільше результативних операцій (шість) починалося з лівої бровки. Цілком очевидно, що маючи за спиною Каменюку, Караваєв та Хомченовський почували себе значно комфортніше.

Весняні підсумки. Зоря. Сезон самоствердження - изображение 6

Розчарування сезону – Кршеван Сантіні

Травма Микити Шевченка давала хорватському воротареві вагомі шанси на повернення місця в складі. Втім, тренерської довіри Кршеван не внушав ще починаючи з зимових зборів. Інакше навіщо Юрієві Вернидубу було в авральному порядку запрошувати в команду Худжамова? Більше того, коли Рустам не зміг розпочати весняної частини через травму, у воротах «Зорі» з’явився не Сантіні, а інший молодий голкіпер Андрій Полтавцев. Втім, після злощасної травми Худжамова в Дніпропетровську і результатвної помилки Полтавцева в тому ж матчі з «Іллічівцем» хорват свій шанс таки отримав.

Весняні підсумки. Зоря. Сезон самоствердження - изображение 7

Дві грубих помилки в кубковому чвертьфіналі проти «Динамо» у Києві означали результат 0:2. Трохи згодом була гра проти «Говерли» в Ужгороді і ще один ляп, котрий призвів до м’яча Сергія М’якушка. Воїстину: для 28-річного голкіпера ця весна була провальною.

Найкращий матч сезону

Сьомий тур. «Шахтар»- «Зоря»- 0:1

За останніх два роки луганці встигли привчити до гучних перемог і красивих матчів. «Дніпро» з урахуванням сезону-2014/2015 підопічні Юрія Вернидуба перемагають у чотирьох матчах поспіль, а не програють дніпрянам протягом шести поєдинків, тобто, три повноцінних сезони. Після торішньої перемоги 2:0 ще на рідному «Авангарді» над «Динамо» цьогоріч «чорно-білі»в рамках чемпіонату двічі розійшлися з киянами миром – 2:2.

Ось лишень «Шахтар»досі залишався недоторканим. 22 поразки протягом 21-го року – напередодні матчу на столичному стадіоні імені Віктора Банникова «Зорі» теж не пророкували нічого доброго. Втім, діючи без одного з лідерів команди Хомченовського, замість якого в основі вийшов Любеновіч, луганці провели майже ідеальний з точки зору тактики і виконання футболістами тренерських задумок поєдинок.

Впродовж першого тайму загроза на ворота Шевченка якщо й виникала, то виключно після виконання штрафних ударів. Натомість у луганців гарну нагоду відкрити рахунок втратив Будківський, котрий промахнувся зі зручної позиції, б’ючи головою. Втім, посиливши тиск на оборону «гірників», наприкінці першої половини «Зоря» таки відкрила рахунок. Фред невдало скинув м’яч на Антона Каніболоцького. Воротаря донеччан ледь не випередив Будківський. Втім, ліквідувати загрози Антонові не вдалося. Голкіпер вибив м’яч на Малишева, а Максим спрямував кулю в напівпорожні ворота.

У другому таймі Луческу випустив Алекса Тейшейру і Тайсона, котрі додали грі «Шахтаря» динаміки. Та редути «Зорі» так і залишилися неприступними. Спроб номінальні господарі зробили чимало, але реальний момент втратили лише один, коли Олександр Гладкий ударом в падінні головою пробив саме в те місце, де стояв Шевченко. Чи то Микита ліквідував небезпеку, вдало обравши позицію?

Так чи інакше, після тієї поразки навчений гірким досвідом Мірча Луческу вже не дозволив грати проти своєї команди орендованим «Зорею» «гірникам». Та навіть попри це луганці, відкривши рахунок на другій хвилині, виглядали пристойно майже до завершення першого тайму. Та пропустивши в компенсований час гол у відповідь, в другій половині «чорно-білі»посипалися.

Завдання на літо і перспективи

Віталій Вернидуб – в азербайджанській «Габалі», Білий – в хорватському «Гайдуку», далі без Олександра Грицая, з яким клуб угоди вирішив не продовжувати. Плюс – невизначена ситуація з Андрієм Пилявським, Пилипом Будківським і групою орендованих гравців, зокрема – Максимом Малишевим. Цілком зрозуміло, що в липні, коли стартує наступний чемпіонат, «Зоря» буде іншою. Досвід минулого сезону демонструє: не гарантія, що слабшою. Просто іншою. Головне, щоб втрати не набули неосяжних розмірів.

Думка легенди клубу

Весняні підсумки. Зоря. Сезон самоствердження - изображение 8Геннадій Лисенчук, воротар «Зорі»(1970-1972):

— Надзвичайно успішний для «Зорі» сезон. Не дивлячись на втрату трьох основних виконавців, луганці провели весь сезон рівно, без зривів. Точніше, команда постійно прогресує і свідченням цього є запрошення багатьох гравців до складу збірної України. А «Зоря»ж – одна з наймолодших команд вищої ліги.

Бачу чимало паралелей з тою «Зорею», у якій виступав я і яка стала чемпіоном СССР у 1972-му. Так само як і тоді, основа успіху полягає в зуртованості колективу, повному взаєморозумінні між тренерами і гравцями. Зрештою, не тільки між ними, а й керівництвом команди. Євгена Геллера і Сергія Рафаїлова пам’ятаю ще по часах їх роботи на чолі футзального колективу «Укрсплав». Прекрасні організатори, вони й зараз ставляться до діяльності у колективі вищої футбольної ліги з душею. Показово, що після закінчення цього сезону керівники «Зорі» не стали тримати Віталія Вернидуба і Максима Білого, а дали їм змогу піти, туди, де буде краще, зберігши хороші людські стосунки.

Юру Вернидуба пам’ятаю ще з того часу, як у статусі тренера нікопольського «Колоса» запрошував його, 20-річного, з колективу фізкультури в майстрівський футбол. Вернидуб запам’ятався надзвичайно дисциплінованим гравцем, який легко прижився у нашій команді. Власне, таким Юрій Миколайович є понині. Серйозний, вдумливий тренер, якому й належить найбільша заслуга в злеті «Зорі». Показово, що багато голів луганці забили зі стандартів. То результат кропіткої роботи на тренуваннях.

Також відзначив би гру воротаря команди Микити Шевченка, котрий своєю надійністю і майстерною грою нагадує мені голкіпера чемпіонської зорі 70-х Олександра Ткаченка, у якого я впродовж трьох років був дублером. Так само й нині другими ролями вимушені задовольнятися Сантіні, Полтавцев і Левченко. Перші матчі весняної частини сезону продемонстрували, наскільки вагомою є роль Шевченка для команди.

Натомість Хомченовський у поточному сезоні, можливо, виглядав не так яскраво, як торік. Гра Дмитра у попередньому чемпіонаті стала несподіванкою для суперників. Він брав ініціативу на себе, забивав багато м’ячів красивими дальніми ударами без підготовки. Зрозуміло, що на нього звернули увагу тренери збірної. На жаль, до складу національної команди Хомченовський пробитися не зміг і через те, не виключаю, трохи знітився. Крім того, до нього зараз уважніше ставляться суперники. Але такий період теж треба пережити. Потенціал у хлопця чималий, а вік ще такий, у якому можна прогресувати.

Те саме стосується й Малиновського, котрий, повернувшись із збору в «Шахтарі», навесні виглядав не так сильно, як восени. Але той досвід теж має стати в нагоді. У мене є переконання, що не дивлячись на кадрові зміни. Команда у Вернидуба залишиться боєздатною і зможе пробитися до групового турніру Ліги Європи.

ua-football.com




Комментирование отключено.


  • 

  • Луганский рейтинг Rambler's Top100 Украина онлайн