Назарій Русин: «У нашій команді – прекрасна атмосфера»
Інтерв’ю із форвардом луганської Зорі, який не приховує своїх амбіцій, розповідає про унікальність команди Скрипника і пояснює резонансний конфуз, що трапився із ним у матчі проти ЦСКА (Софія).
У Зорі він перебуває лише 2,5 місяці, але забивати почав одразу з дебютного матчу. Спершу відправив м’яч у ворота Колоса, згодом покарав захист софійського ЦСКА та Еспаньйола у Лізі Європи, а нещодавно оформив дубль у грі з Олімпіком.
«Скучаю за Динамо, – зізнається Русин, права на якого належать саме киянам. – Але такої чудової атмосфери, як у Зорі, я не бачив вже давно».
«Перехід у Зорю обдумував тиждень»
– Ми розпочинаємо інтерв’ю, а паралельно . «Гірників» не дивитеся принципово?
– Просто у мене немає телеканалу Футбол. Не маю можливості подивитися.
– Гру Динамо проти Копенгагена постараєтеся переглянути?
– Динамо я обов’язково подивлюся. Слідкую за командою, намагаюся не пропускати жодного матчу.
– На скільки відсотків почуваєтеся гравцем Зорі, а на скільки – Динамо?
– Можу сказати, що вже на 100 відсотків почуваюся гравцем Зорі. Мені тут дуже комфортно. Мене гарно прийняли, гарно ставляться – і партнери, і тренери. Звичайно, я скучаю за Динамо, але й у Зорі дуже подобається.
– Скільки часу ви обдумували рішення перейти у Зорю? Пригадую, була інформація, що вас …
– Тиждень часу – точно. Я думав над тим, як мені вчинити. Багато хто радив мені піти в Зорю. У Карпати хотілося перейти, бо це – вдома. Але всі – і президент дитячо-юнацької школи ФК Львів, і батько – казали обрати Зорю. Зрештою, також собі подумав: Скрипник – європейський тренер, команда гратиме у єврокубках. Це стало вирішальним фактором.
– Мабуть, зовсім не шкодуєте про своє рішення? Тим паче, Карпати вже вкотре – не вражають…
– Дуже шкода, що Карпати у такому становищі. Це клуб із великими традиціями.
«Не сказав би, що багато забиваю»
– Отож, у Зорі вас дуже гарно зустріли. Хто конкретно допоміг освоїтися у новій команді?
– Найбільше мені допомогли «динамівці» – Тимчик, Михайліченко, Лєднєв. А ще – Чеберко. Одразу підійшов до мене Віктор Скрипник. Ми поспілкувалися. Він запевнив, що розраховує на мене – з’явилася впевненість. Пацани допомогли з побутом. Ось так я розпочав життя у Зорі.
– Мікроклімат у колективі – шикарний?
– Дуже шикарний! У нашій команді – прекрасна атмосфера. Я такої атмосфери не бачив ще з часів своєї дитячої школи у Львові.
– Хто – найбільший приколіст у Зорі? Хто найчастіше підтравлює, розігрує партнерів?
– Та в нас усі хлопці з почуттям гумору. Але найбільш веселий – Ігор Чайковський.
– Яке прізвисько вам дали у новій команді?
– Кажуть на мене «Хижак» (в оригіналі «Хищник», – Футбол 24). Це якраз Чайковський придумав.
– Мабуть, через вашу непогану результативність?
– Я б не сказав, що багато забиваю. Стараюся, хочеться забивати якомога більше.
«У Динамо я себе «заганяв»
– Віктор Скрипник. Три риси цього спеціаліста, які вам найбільше імпонують?
– Мені дуже подобається те, що він – дуже врівноважений. Йому вдається одночасно бути і суворим, і веселим. Вміє пожартувати. А ще Скрипник – це тренер, дуже сильний у тактичному плані. Намагається поспілкуватися з усіма підопічними, завжди цікавиться, як справи. У Динамо зі мною про таке говорив тільки Олег Лужний.
Скрипник – європейський тренер. В Україні вважається нормальним, коли тренери «пхають» молодим пацанам: «Куда бежишь?! Что ты делаешь?!» У Віктора Анатолійовича такого немає. Він ні разу не «пхав» на тренуваннях. Мені це дуже імпонує.
– «Хочемо, щоб наші гравці не наїдалися футболом, а жили ним», – сказав ваш тренер після перемоги над Десною. Відчуваєте цей голод?
– Відчуваю. Але це має бути помітно ще й збоку. Батько каже, що бачить у мені бажання грати. Вважаю, якщо тобі не цікаво, то не потрібно грати у футбол взагалі.
– Дебют за Зорю: одразу забиваєте Колосу, плюс – віддаєте результативний пас. Які думки вас переповнювали після фінального свистка?
– Абсолютне щастя. А ще – відчув полегшення на душі. Адже коли перебував із Динамо на зборах в Австрії, не все у мене виходило. Були свої моменти. Десь себе «заганяв». Навіть батькові зізнався: «Тату, я не отримую задоволення від футболу».
– Чи відчуваєте бажання кожним голом за Зорю доводити Динамо, що вони вас недооцінили?
– Хочу довести і Динамо, і самому собі, що я вартий тієї команди.
– Олег Венглинський, з яким ви чудово знайомі, охарактеризував вас так: «Він – дуже чутливий, його ранить несправедливість»…
– Ну, буває… Можу розсердитися, коли щось не так. Бували моменти несправедливі. Збоку це, мабуть, краще видно. Венглинський мене добре знає, сильно мені допоміг – і в побуті, і в плані футболу. Дуже йому вдячний за це.
«Після вилучення мені «напхали»
– Завдяки вашому голу Зоря пройшла софійський ЦСКА. Святкуючи взяття воріт, ви напрацювали на другий «гірчичник». Як так?
– Накопичилося усе – така гра, такі пристрасті, вболівальники нас гнали вперед. Те, що сиджу на «гірчичнику», реально вилетіло мені з голови… Вибачився перед командою, перед тренерами. Кумедний момент. І таке треба пережити (Усміхається).
– Було соромно?
– Звичайно. Було і сумно, і смішно. Трохи «пхнули» мені – і тато, і президент дитячо-юнацької школи Львова: «Якби там на майці було щось написано, можна знімати. А так…». Напхали мені, кажу: «Та нічого…».
– Це перша червона картка в кар’єрі?
– Так.
– А що сказав Скрипник?
– Відреагував нормально. Напевно, мені пощастило, що ми перемогли і пройшли у наступний раунд. Всі перебували на позитивних емоціях. Пронесло, підфартило мені (Усміхається).
– Ви забили і наступному супернику – Еспаньйолу. Пройти каталонців не дозволила різниця у класі?
– Якщо чесно, Еспаньйол мене вразив – це дуже хороша команда. Вони класно працюють з м’ячем. Хоча, враховуючи те, як ми розпочали матч у Запоріжжі, створивши кілька хороших моментів у перші 20 хвилин, Зоря мала всі шанси пройти далі.
Просто не вистачило фарту. Якби вдалося забити у дебюті, вболівальники б нас погнали і, думаю, Еспаньйол не встояв би.
– Зараз команді бракує єврокубків?
– Звичайно. Мені було б приємно зараз грати у Лізі Європи, щоб на нас дивилася вся Україна – як на Динамо і Шахтар. Вважаю, що ми заслуговуємо там виступати.
Більше того, для футболіста краще – грати через три дні, аніж раз на тиждень. Якби у нас були ігри у Лізі Європи, ми б розвивалися скоріше. Мрію спробувати свої сили і в Лізі чемпіонів.
– Деякі експерти вважають, що відсутність єврокубків – плюс для Зорі, адже є можливість зосередитися на чемпіонаті…
– Скажу з власного досвіду. Мені було легше, коли ми грали і в четвер, і в неділю. Кращий тонус.
– Ваш одноклубник Владлен Юрченко озвучив сміливий намір: «Зоря може поборотися не лише за бронзу».
– Я це казав ще після Колоса (Усміхається). Поборотися із Шахтарем вже, мабуть, не вдасться, але повинні нав’язати конкуренцію Динамо. На жаль, втратили очки проти Львова, Маріуполя… У нас – молода команда, набираємось досвіду.
«Мій батько «шарить» у футболі»
– Чи хотілося б у майбутньому пограти в одному з європейських чемпіонатів? Успішний приклад Романа Яремчука не може не надихати…
– Так, мені, як і всім українцям, хотілося б пограти в Європі. Але якби я провів хорошу кар’єру в київському Динамо, мені вже не було би потрібно ніякої Європи. Динамо – це клуб, який у моєму серці з дитинства. Як в Олега Гусєва чи Дениса Гармаша. Я не проти провести там усю кар’єру.
– До речі, із Яремчуком знаєтеся добре?
– Звичайно! І з ним, і з його батьком. Я прийшов у U-19, а Роман був у «дублі». Ми підписані на Instagram один одного. Щоправда, давно не спілкувалися.
– Кажете, що за Динамо – з дитинства. Яка гра або який період стали визначальними для ваших симпатій?
– Матчі Динамо проти Манчестер Юнайтед у Лізі чемпіонів (сезон 2007/08, кияни двічі поступилися – 2:4, 0:4, – Футбол 24). Коли Кріштіану Роналду їм забив – я тоді дуже любив португальця. Так Динамо стало моєю улюбленою командою в Україні. Мій батько також вболіває за Динамо. Зрештою, у Західній Україні майже всі підтримують київський клуб.
– Ви часто згадуєте свого батька – Ореста Русина, тож розкажіть про нього більше…
– Тато свого часу також був футболістом – грав у чемпіонаті області. Тож у футболі він «шарить» – дуже добре розуміється. Зараз працює приватним підприємцем. Коли треба – похвалить, коли треба – покритикує. Спілкуюся з ним кожного дня. До речі, батько не був форвардом. Він грав у центрі поля.
– Кажуть, той, хто грає у півзахисті, найкраще бачить і розуміє футбол…
– (Сміється) Повністю згідний!
– Ви – родом із Новояворівська, який подарував українській культурі, як мінімум, двох зірок. Чи слухаєте пісні Скрябіна? Чи знайомі із Михайлом Хомою – він же DZIDZIO?
– Звичайно, що творчість Кузьми мені подобається. А з DZIDZIO познайомився рік тому – в аеропорту. Перекинулися кількома словами. Я зізнався йому, що із Новояворівська. Чи «шарить» він у футболі? Не знаю, на цю тему не встигли поговорити.
– 25 жовтня вам виповниться 21 рік. Ви вже продумали план святкування?
– У цей день в нас заїзд, а 26-го – матч проти Ворскли. Святкувати приїде моя дівчина із нашим песиком. Десь підемо в ресторан, посидимо.
– Що б ви самі хотіли собі побажати?
– Я побажав би собі якомога більше голів, хорошої гри і, звичайно, щоб без травм.
