zarya.lg.ua

На прошлой неделе вратарь «Зари» Юрий Мартыщук подал апелляцию на решение КДК ФФУ. Этот орган федерации футбола Украины обязал экс-голкипера «Карпат» выплатить взнос в размере 10 000 условных единиц за участие в якобы договорном матче «Металлист» — «Карпаты», состоявшегося 19-го апреля 2008-го года.

— Юрію, чи були Ви здивовані, коли дізналися рішення КДК ФФУ з приводу скандального матчу «Металіст» — «Карпати»?
— Я був не просто здивований, я був вбитий таким рішенням. Кілька ночей заснути не міг. Вдома ні з ким не розмовляв. І найголовніше, що справа не в грошах. Справа у людській гідності та честі. Не хочу бути пафосним, але я простий український хлопець, якому мама з дитинства пояснювала, що не можна брехати, зраджувати бути підлим. З якими очима я маю тепер приїхати до неї. Як я можу зараз приїхати до Львова, і зустрітися з моїми друзями, які вболівають все життя за «Карпати». Як я маю дивитися зараз в очі фанатам львівського клубу. У мене були різні часи в «Карпатах», але фанати завжди мене підтримували. Як тепер до мене ставитимуться у Луганську. Всі вони вважатимуть, що я брехун, який «здає» матчі. Хоча насправді я ні в чому не винний. І тому я буду боротися за своє ім’я. Дуже сподіваюся, що мені вдасться його відмити. Інакше я буду думати, що людські цінності зміліли до межі, а цього дуже не хотілося б.

— Юрію, пригадайте будь-ласка події дворічної давнини. Розкажіть, події що передували тому матчу…
— За останні кілька місяців я дуже ретельно «порпався» у пам’яті, аби пригадати, що передувало цьому матчу. І хочу сказати, що нічого особливого не згадав. Звичайний календарний матч, до якого ми готувалися у звичайному режимі. Коли приїхали до Харкова, в готелі ми жили разом з Ігорем Худобяком. Звичайно ж футболісти знали, про те, що в минулому між Димінським та Маркевичем були непрості стосунки, і розуміли, що для нашого президента ця гра має певну принциповість. Збиралися дати бій.

— Коли головний тренер команди назвав стартовий склад на гру?
— Як звично, за кілька годин до матчу.

— Чи підходив до Вас капітан команди Іщенко перед грою…
— Ніхто до мене не підходив, і ніхто ні на що не натякав.

— «Карпати» програли 0:4. Центральний захисник Лащенков постійно провалювався. Чи не викликала його гра у Вас якісь сумніви?
— Тоді, ніяких. Погано грав не тільки він. Уся команда грала дуже погано. Але на той час у «Карпат» був такий період нестабільності. У стартовому складі було дуже багато молодих футболістів. Ми могли видати фантастичний матч, а потім вже наступній грі просто «розклеїтися». Наш головний тренер Валерій Яремченко формував новий колектив, і ця нестабільність була виправдана. «Металіст» був на той час на ходу.

— Які у Вас були стосунки з Лащенковим?
— Виключно робочі. Лащенков дуже специфічна людина, і підтримувати постійні стосунки з ним дуже складно. Він більше товаришував із старшими футболістами – Іщенко, Годвіним… До нас молодих він ставився трохи зверхньо…Тому наше спілкування обмежувалося лише футбольним полем. Не тільки моє, але й інших молодих футболістів «Карпат» це теж стосувалося.

— Що було після гри?
— Точно пам’ятаю, що відразу після матчу у роздягальні була дуже жорстка розмова. Я пам’ятаю, що дуже голосно виказував своїм захисникам, що так грати не можна, що це не рівень Прем’єр-ліги. На емоціях один одному наговорили дуже багато різного. Відразу після виходу з роздягальні я дав інтерв’ю журналістам, у якому сказав, що мені соромну за таку гру команди. Та пізніше все втихомирилося. Необхідно було готуватися до наступного матчу. Потім повернулися до Львова, і більше ніяких розмов про цю гру не було. Наголошую, НІЯКИХ РОЗМОВ НЕ БУЛО.

— Що було далі?
— Закінчився чемпіонат. У нас була коротка відпустка. Команду залишив Яремченко. Прийшов Кононов. Ми поїхали на тренувальний збір до Угорщини. І там президент клубу показав запис свого сумнозвісного «діалогу» з Лащенковим.

— Як у команді це сприйняли?
— По-різному, але більшість футболістів ніяк не сприйняли. А як можна сприйняти слова людини, яка у команді була лише кілька місяців, яка помішана на грошах, і яка в побутовому житті не зовсім адекватна.

— Тобто, ви не повірили?
— Особисто я не повірив. Але певний розкол у колективі стався. Один на одного футболісти почали дивитися з під лоба. Атмосфера вмить стала нездоровою.

— У скандальному запису розмови Димінського та Лащенкова звучить Ваше прізвище, і прізвище Худобяка, як людей від яких президент «Карпат» вперше почув про нібито договірний матч.
— Це суцільна неправда. Пан Димінський ніколи зі мною не обговорював перипетії того матчу. І жодних претензій з приводу той гри він мені ніколи не виставляв.

— Чому ж він назвав саме ваші прізвища?
— Не знаю. Можу це лише пояснити тим, що він хотів нас підчепити на гачок. Мало хто знає, що кілька днів потому, як ми побачили той запис, мене викликав Петро Петрович, і запропонував підписати новий контракт зі мною терміном на п»ять років. Умови ж мали залишитися ті ж, які були до цього. Я відмовився, і вже наступного дня повернувся до Львова тренуватися у розташуванні команди «Карпати-2».

— Що відбувалося далі?
— Що робилося всередині команди далі я сказати не можу. Цілий рік я провів у розташуванні «Карпати-2», і весь сезоні відіграв у другій лізі. Таким чином мене намагалися переконати підписати п»ятирічний контракт. З гравцями основи я перетинався лише на клубній базі, на кілька хвилин, і говорили ми переважно про побутові речі.

— Але ж контракт ви таки підписали…
— Так, але не 5-річний, а рік плюс два, і «Карпати» погодилися на мої умови. Які потім не виконали, і це дозволило мені цього літа перейти до «Зорі» на правах вільного агента. Але це зовсім інша історія… Хочу лише сказати, що ніяких претензій до свого попереднього клубу я не маю.

— Розкажіть про історію з Федоровим, адже він теж був другій «карпатівській» команді…
— Не можу вам тут нічим допомогти, адже його перевели до «Карпати-2», коли я підписав новий контракт, і вже повернувся до основної команди. Зі слів хлопців знаю лише, що йому пропонували відмовитися від «підйомних» прописаних у контракті. Він відмовлявся.

— Як відомо, саме через нього розпочалася уся оця катавасія з нібито договірною грою…
— Мені насправді все рівно. Якщо хтось винен – треба карати. Це однозначно. Тому я постійно був на усіх зустрічах, куди нас викликали, писав свої пояснення, і пану Кочетову, і прокуратурі Львівської області. Я нічого не боявся, тому що всюди говорив правду. Ніяких грошей мені ніхто не пропонував, і не давав. За всіх відповідати не можу, але за себе – можу заприсягтися.

— Як Ви зараз оцінюєте слова Лащенкова?
— Ви читали мотивувальну частину рішення КДК ФФУ? Там же незрозуміло хто які свідчення дає, хто тверезий, хто п»яний. Лащенков сказав що гроші давали тільки на основний склад. Налєпа каже, що і йому дали, хоча він у цьому матчі участі не брав. А потім каже, що коли зізнавався про гроші то був дуже п»яний, і ніяких грошей в очі не бачив. Ну хіба це серйозне розслідування? Так, причесали усіх одним гребенем, а тепер відмивайся як хочеш. Прикро.

— Що ви чекаєте від апеляції?
— Правди. Більше нічого.

Тарас Сидоренко, спеціально для UA-Футбол