«Свисток по-українськи». Суддівський аналіз матча «Зоря» — «Волинь»
В матчах третього весняного туру чемпіонату України експерти UA-Футболу, колишні арбітри ФІФА Мирослав Ступар і Сергій Шебек помітили першу реальну користь від перебування на полі додаткових асистентів. Хоча в цілому, на думку спеціалістів, помилок судді надопускали чимало. Особливо це стосується матчів у Луганську і Дніпропетровську.
«Зоря» — «Волинь» — 3:1. Суддя – Іван Бондар (Київ)
16-та хвилина. Хавбек господарів Максим Білий, отримавши передачу від Джаби Ліпартії, збирався увійти в штрафний майданчик, але на самій лінії був збитий оборонцем волинян Петром Занєвим. Арбітр призначив пенальті.
Мирослав Ступар: Суддя помилився, бо порушення було до штрафного майданчика. При цьому Бондар знаходився в хорошій позиції і деталі епізоду мав бачити. Найцікавіше, що за мить до того, застосувавши принцип переваги і продовживши гру після порушення на Ліпартії, арбітр вчинив вірно. Здавалося, не помилиться рефері й надалі. Бондар же спершу вказав рукою на місце порушення, тобто, збирався призначити штрафний удар. Але через долі секунди суддя змінює своє рішення і призначає пенальті. Так, момент був динамічний, але футболісти влетіли в штрафний майданчик після підніжки, зробленої ще до лінії.
Почалася конфронтація, футболісти «Волині» побігли до асистента. Туди ж чомусь попрямував і Бондар. Чомусь, бо в арбітра є радіозв’язок і консультуватися вартувало з його допомогою. Це перше. По-друге, існують методичні вказівки, згідно з якими асистент на лінії, помітивши порушення в штрафному майданчику, робить рух до кутового прапорця. З телекартинки чітко видно, що в момент порушення лайнсмен продовжував стояти навпроти лінії штрафного майданчика. Іншими словами, асистент демнострував, що порушення відбулося за межами карної зони. Хоча це роздуми з методичної точки зору. Що там було насправді і про що судді між собою говорили – невідомо. Додатковий асистент допомогти в цьому епізоді не міг, бо з його позиції розгледіти, де саме сталося порушення, було складно.
Сергій Шебек: Пенальті не було й близько. З повтору добре видно, що порушення було в півметрі до лінії штрафного майданчика. Бондар вагався. Спершу він показав на одинадцятиметрову позначку, потім похитнувся й хотів показати штрафний, але врешті зупинився на призначенні пенальті. Не знаю, хто збив суддю спантелику і чому він прийняв саме таке рішення. В мене виникає питання до судді на лінії: чому ж не підказав, де було порушення, він? Хоча, не виключаю, саме лайнсмен і підштовхнув Бондаря до прийняття неправильного рішення.
22-га хвилина. Після навісу Дмитром Хомченковським штрафного Максим Білий головою перевів м’яч на дальню стійку, де на передачу виходив Віталій Вернидуб. Центрбек «Зорі» вдарив головою, але на шляху польоту м’яча виявилася рука опорника лучан Сільвіу Ізворану. Другий поспіль пенальті рефері призначити не наважився.
Мирослав Ступар: Ізворану наче й хотів уникнути втрапляння в себе м’яча, але виставив руку вгору і «куля» влучила в лікоть. Дивно, чому Бондар і його асистент за ворітьми Олександр Білокур проіґнорували цей епізод. Зрештою, мова про двох дебютантів Прем’єр-ліги. Білокур в 20-му турі судив свій дебютний матч в Запоріжжі між «Металургом» і «Таврією» і там теж не помітив, як оборонець гостей Селіо підіграв собі рукою. Зараз же момент відбувався безпосередньо перед Олександром, але він знову рефері в полі не допомагає. Або Білокур неправильно читає ситуацію, або існують інші, меркантильні інтереси. По-іншому я таких дій пояснити не можу.
Сергій Шебек: Арбітр зі своєї позиції бачити, чи була гра рукою, не міг, оскільки був перекритий чотирма гравцями. Зобов’язаний був допомогти додатковий асистент, в якого порушення відбувалося перед носом. Коли Вернидуб бив головою, Ізворану підняв руку на рівні голови. Це – чистий одинадцятиметровий. Прикметно, що помилку допустили два молоді арбітри, яких вирішили до всього поставити на один матч.
62-га хвилина. Півоборонець луганчан Джаба Ліпартія в межах штрафного майданчика отримав справа передачу від Ігоря Чайковського, однак вдарити чи віддати пас не встиг, бо в підкаті «кулю» з-під ніг грузинові вибив оборонець «Волині» Валентин Ілієв. Ліпартія впав, а суддя кваліфікував це падіння як симуляцію і показав Джабі жовту картку.
Мирослав Ступар: Ліпартія не симулював. Якщо арбітр погано бачив момент, то мусів скористатися зв’язком з асистентами.
Сергій Шебек: Ілієв вибив м’яч дуже жорстко, тому цей свисток і попередження за симуляцію виглядають незрозумілими. Про симуляцію не може бути мови. Арбітр мав просто продовжити гру і не акцентувати уваги на цьому моменті.
84-та хвилина. Господарі розіграли в штрафному майданчику суперників швидку триходівку, внаслідок якої після перепасовки Іллі Галюзи і Максима Білого м’яч на лінії воротарського майданчика по центру від воріт отримав Желько Любеновіч. Центрбек волинян Олег Шандрук, намагаючись вибити «кулю», вдарив балканця по нозі. Любеновіч впав, а арбітр показав йому попередження за симуляцію.
Мирослав Ступар: Ще один відвертий суддівський ляп. Відвертий і незрозумілий, бо ситуація була відкритою і Бондар момент бачив досконало. Шандрук збив Любеновіча, про симуляцію там не могло бути мови. В цьому епізоді своє слово мав сказати більш досвідчений додатковий асистент Анатолій Абдула. Але й він, хоч і бачив момент добре, виправляти помилку Бондаря не став.
Сергій Шебек: Арбітрові примарилася симуляція вдруге. Шандрук відверто вдарив Любеновіча по нозі і за це порушення «Волинь» мала отримати в свої ворота пенальті. Виправдати арбітра не можна, бо він знаходився в ідеальній позиції і момент бачив чітко. Про симуляцію тут мови не може бути взагалі. Дивує також, чому не виправив Бондаря додатковий асистент. Зайвий раз переконуюся, що віднедавна в українській Прем’єр-лізі ворота мають не дві, а три стійки.
Мирослав Ступар: Дебют Бондаря вийшов невдалим. Дорікнути арбітра не можна хіба що за два попередження капітанові «Волині» Сергієві Сімініну, але ті картки були очевидними. В чотирьох же вище перерахованих моментах мову варто вести про грубі, результативні помилки. Зрештою, зважаючи, що в Бондаря немає практики роботи на матчах елітних команд, дивуватися такому стану речей не треба. Бондар, як і Білокур пройшли шлях від арбітрів другої до вищої ліг надто швидко. Врешті, не заперечую, що в майбутньому Бондар виросте в хорошого суддю і навчиться працювати краще, ніж в цьому дебютному поєдинку. Іван непогано рухається, має характер, він фактурний. Дані в нього є.
Причину ж стартового провалу треба шукати також у психології. Як-не-як, досвіду судді бракує. Кидати таких молодих хлопців відразу в бій не можна. Практики треба набувати в нижчих лігах. В часи, коли судив я, ми їздили на збори в Закарпаття. У нас існувало правило: «Якщо відсудиш матч чемпіонату Закарпаття і тебе не поб’ють, значить, ти вже суддя». Працювати там було дуже складно. Вартувало почати погано судити – тебе відразу починають «щіпати», «кусати». Ті, хто не має характеру, «плили» миттєво. Власне, Бондарю не вистачає такого гарту. Хоча, не виключаю, цей матч у Луганську стане для Івана школою.
Сергій Шебек: В тому, що арбітр відсудив так погано, винен не він сам, а система, котра штовхає недосвідчених рефері в це пекло. Щоб добре судити в елітному дивізіоні, для початку треба попрацювати бодай на 50-ти поєдинках першої ліги. Бондар же в першій лізі був лише рік і в Прем’єр-лігу потрапив без досвіду і кваліфікації. Після таких матчів людину можна зламати психологічно. Кинули в це горнило – і виживай, як хочеш. Виживеш – добре, ні – твої проблеми. Ця система шкодить як конкретно Бондарю, так і вкраїнському суддівству в цілому. Поспішність до добра не приводить. Розцінив би роботу Бондаря в Луганську оцінкою «незадовільно». Чотири грубих помилки – це занадто.
