Віталій Постранський:«Авантюрної гри глядачі не побачать»
Голкіпер «Зорі» Віталій Постранський відповів на питання прес-служби ПЛ напередодні зустрічі 12-го туру, яка для луганців відбудеться в Ужгороді.
− Віталію, дивлячись на 7 місце твоєї команди, виникає питання, чому тиждень тому заговорили про кризу?
− Я вважаю, що з цього приводу більше було роздмухано, ніж існувало насправді. Були окремі питання внутрішнього характеру, з якими ми розібрались. Всі ж надумані сенсації йшли від журналістів: десь хтось щось не так почув, неправильно зрозумів. В принципі, команда грає нормально. Про 7 місце зараз говорити не варто, адже одна перемога чи поразка за умов такої щільності у турнірній таблиці багато що можуть змінити. Це ознаки цікавого Чемпіонату, інтрига у ньому буде зберігатись до останнього туру. Успіху досягне той, хто проявить ознаки найбільшої стабільності.
− Але мабуть, після низки невдалих ігор виграти у «Волині» було особливо принципово?
− Не існує першорядних чи другорядних матчів. Результат завжди важливий. Дійсно, ми трохи пригальмували, але конкретна зустріч була такою самою, як і решта, де налаштовувались на максимальну кількість очок. До того ж існувала необхідність заспокоїти самих себе та наших уболівальників, які не надто були задоволені попередніми результатами.
− А як з рамки воріт сприймались перші ігри, коли ви перебували серед лідерів, і ті, коли певний час не могли перемогти?
− Не думаю, що ми знизили якість гри. Але об’єктивно оцінювати та порівнювати мені важко, адже спочатку я грав, а потім лікувався і спостерігав за іграми збоку.
− Тобі довелось зіграти у 7-ми турах з 11-ти, і 4 матчі для «Зорі» завершились «на нуль», Непоганий показник для будь-кого…
− Зараз для багатьох футболістів, кому вже за 30 років, варто особливо подумати про конкуренцію, тримати себе в оптимальних кондиціях, тому що молодь не дрімає. Тож намагаюсь показувати максимум можливостей і доводити тренеру, що готовий і надалі допомагати команді.
− У цьому сезоні якась гра чи ігри запам’ятались особливо?
− Хоча і пропустив гол у Дніпропетровську, але перемога 3:1 не могла стати прохідним звичайним результатом. Те ж саме скажу про матч з «Металістом». Втім, все ж було трохи прикро завершити зустріч з рахунком 2:2, коли вигравали у 2 м’ячі. Дуже приємно було зберегти ворота у недоторканості у Львові. Я сам вихованець львівського футболу, з цим містом пов’язано багато спогадів. Зокрема, на цьому ж стадіоні колись подавав м’ячі Олегу Лужному.
− Тим не менше, хотілося б почути враження від гри наступного суперника…
− Знаючи В’ячеслава Грозного, професіонала своєї справи, припускаю, що він докладає зусилля, аби поставити гру команді. Звичайно, це ще не той рівень, до якого прагне наставник. Зараз видно, що його робота спрямована на те, щоб довести до свідомості футболістів вимоги тактичного плану. Але колектив у стадії формування.
− Минулого сезону «Зоря» двічі переграла суперника з Ужгорода…
− Пригадую перший матч на початку сезону у гостях (1:0), але не можу сказати, що то було легко. Та і взагалі у нас прохідних ігор не зустрінеш. Буває з кимось легше, з кимось важче, але багато що залежить від збігу обставин. Іноді легше грати проти лідерів, адже з іншими командами потрібно самим вибудовувати гру таким чином, щоб знайти шляхи до чужих воріт.
− Якою бачиться найближча зустріч?
− Вона буде бойовою і, не сумніваюсь, важкою для обох команд. Авантюрної гри глядачі не побачать.
− Відомо, що двоє гравців «Зорі» відбуватимуть дискваліфікацію…
− Заміна, звичайно, знайдеться. Але коли випадає лідер, це завжди викликає додаткові труднощі. Віталій Вернидуб не лише лідер захисту, він веде партнерів за собою. Павло Худзік також важлива фігура, однак він щойно повернувся до основного складу, адже також лікувався.
