Юрій ВЕРНИДУБ: «Уже не віриться, що ми повернемося в Луганськ»
Кореспондент «УФ» продовжує «полювати» на представників вітчизняних клубів, які за кілька годин після розмови вирушають до сонячної Туреччини
«Уже не віриться, що ми повернемося в Луганськ»
— Юрію Миколайовичу, цьогоріч спілкуємося вперше, тому, насамперед, вітаю вас із минулими святами та Новим роком. Як, власне, провели свою відпустку?
— Я — людина, котра любить спокій. Відтак увесь час провів удома, хоча, правда, на тиждень завітав до своїх батьків у Житомир. Сім’я, внук — ось і весь відпочинок. Нічого нового, як для новорічного та різдвяного часу.
— У Луганську не довелося побувати?
— Ні. Я мешкаю в Запоріжжі, звідки моя дружина, та де маємо свій будинок. Знаю, що деякі мої знайомі їздили туди додому, проте на нетривалий проміжок — на тиждень, максимум. Самі розумієте, що в Луганську відбувається, й як там перебувати.
— На початку цього року у вас відбулася зустріч із гендиром Сергієм Рафаїловим і власником ФК паном Геллером. Чим завершилася ваша бесіда?
— Як вам правильно сказати… Усе нормально, обговорили подальші плани. Найголовніше, що команда продовжить існування. Так, ми базуємося не вдома, завершимо цей сезон у Запоріжжі. Що буде далі? Поживемо — побачимо. Зараз складно над цим мізкувати. Незрозуміло, що згодом може відбутися. Хочеться, звичайно, щоби все це завершилося, настав мир, з’явилася можливість повернутися в рідні пенати, втім, думаю, що це буде дуже складно. Чесно, вже навіть трішки не віриться, що ми повернемося в Луганськ.
— Після першого кола побутувала інформація, що «Зоря» може переїхати в Житомир або Вінницю. Чи розглядалося таке питання насправді?
— Що стосується Житомира, то інформація не відповідає дійсності. Щодо Вінниці: генеральний директор, справді, їздив туди, дивився на інфраструктуру, але не більше того! Зараз теж складно про це говорити, тому давайте зачекаємо завершення першості, там буде видно.
— У вас перші втягувальні зібрання примітні тим, що взимку організовуєте турнір по міні-футболу, в якому ваші помічники по тренерському цеху очолюють команди, що змагаються між собою. Для вас цей захід має інформативну цінність?
— Спершу провели запорізький збір, слава Богу, всі цілі, здорові. Приємно, що всі працювали із завзяттям. Потім уже провели згаданий турнір. Нехай він із міні-футболу та в залі, зате, повірте, в таких умовах цікаво подивитися на підопічних: у кого який арсенал техніки володіння м’ячем, як бачить поле в обмеженому просторі, на що спроможний в таких умовах у момент передачі та як узагалі взаємодіє з партнерами. Відтак вистачає хороших моментів, нюансів. Зрештою, наставнику зайва інформація ніколи не завадить. Тим паче, щодо такого важливого компоненту, як техніка виконавця.
— Певне, підлеглі згадували свої навички в інших видах спорту: гандболі, баскетболі…
— Так, але це було лише впродовж першого тренування після відпустки. Займалися в залі, відтак спробували пограти у щось інше. Справа в тому, що в Запоріжжі тоді ще не встигли очистити поля від снігу, умови не дозволяли тренуватися на відкритому просторі. Хоча вже наступного дня проводили тренування на хороших полях місцевої Академії із синтетичним покриттям. А повернулися в зал лише в кінці збору, коли організували наш турнір.
Вирушаючи в Туреччину, вже знаємо, над чим потрібно працювати більшою мірою. Хоча найголовнішим залишається закладання функціонального фундаменту, трішки менше займатимемося тактичною виучкою. До того ж, із нами поїде чимало молоді, котру взяли з нашого дубля. Подивимося у справі, хто на що здатен, і чи заслуговують вони перебування в першій команді. Нас чекає багато роботи та аналізу отриманої інформації, щоби зрозуміти, як і куди ми рухатимемося.
— До кадрових питань. Чи нині можна констатувати, що Ігнатьєвича в команді не буде?
— Думаю, так. Нікола все вирішив, це його право. Я не можу його засуджувати, навпаки, вдячний за спільний період роботи. Уважаю, що він успішно провів останні три роки: був основним гравцем, допоміг команді у становленні. Бажаю йому якнайшвидше знайти собі колектив, знаю, що він іще може виступати на хорошому рівні.
«Повірю в повернення Малишева та Малиновського лише тоді, коли побачу їх»
— Вирішення подальшої співпраці з ним і Ярмашем, який таки залишився, затягувалося тільки через те, що потрібно було все обговорити з функціонерами клубу?
— Ви самі знаєте становище українського футболу. Хлопці також усе розуміли. Сьогодні ситуація одна, а завтра все може стати з ніг на голову. Повірте, зараз у будь-якій команді не все так легко й просто. Зараз не той час, коли подібні моменти можна вирішувати за рік чи півроку. Хоча Ніколі зразу сказав: робитиму все, щоби він залишився на рік. Водночас, Ігнатьєвич хотів контракт набагато триваліший. Отож не вдалося знайти спільний знаменник. Стосовно Ярмаша: Григорію також одразу сказав, що все буде нормально — обов’язково продовжимо наш договір. На мою думку, це та людина, котра необхідна нашому колективу. Можливо, цього сезону він не так часто грає, як раніше. Однак я знаю потенціал Ярмаша, його характер, людські якості, тому ніколи не мали намір із ним розпрощатися.
— Після Ігнатьєвича на лівому фланзі оборони залишаються молоді виконавці: Писко (1993 р. н.), Калінін (1995 р. н.) і Гордієнко (1991 р. н.), котрий лише недавно одужав. Їхнього рівня вистачить, аби закрити позиції?
— Принаймні покладаю надії на них, що вони додадуть у своїй грі найближчим часом і зможуть довести, насамперед собі, що вони достойні місця у стартовому складі. Повірте, я не сумніваюся в їхньому потенціалі, котрий не до кінця розкрився. Також не забувайте у цьому контексті
про універсальних Ярмаша, Каменюку та ще молодого Сухарова. Зрештою, хто буде сильніший, той і гратиме.
— Чи можна підписання Тотовицького сприймати як заміну Малиновському? І чи не буде перебір, якщо останній таки повернеться?
— Упевнений, що Тотовицький однаково успішно може виступати як на вістрі, так і під нападником або на фланзі. Для нас це хороше підписання та, безсумнівно, підсилення. Сподіваюся, що за рахунок нього вдасться посилити наш атакувальний потенціал. Знаєте, багато у футболі ніколи не буває.
— Нині відомо, що ведете перемовини з іноземним нападником. Якщо ж вони завершаться безрезультатно, то Андрій радше конкуруватиме з Будківським, аніж із Любеновичем?
— Рано про це говорити. Ми відіслали папери по форварду. Подивимося. Якщо все вийде, ви про це обов’язково дізнаєтеся, й про перебір виконавців мова не йтиме. Чемпіонат довгий, у кожного буде шанс проявити себе. Конкуренція нікому не повинна заважати.
— Гендир ФК пан Рафаїлов заявляв, що із «Шахтарем» існує усна домовленість стосовно Малишева та Малиновського. Особисто ви вірите, що на другому зборі вони тренуватимуться уже під вашою орудою?
— Повірю в їхнє повернення лише тоді, коли побачу. Я не знаю, як усе буде далі, тому нічого нового не додам. Зараз справа за керівниками клубів і наставником «гірників». Ось приїдуть до нашого розташування Максим і Руслан, тоді й зможу заявити, що вони продовжать у нас виступи.
— Знаємо, що з вами тренувався Постранський. Чи існує бодай мінімальний шанс, що досвідчений кіпер повернеться в «Зорю»?
— Віталій попросився, щоби підтримати з нами форму, а паралельно займається пошуком працевлаштування. На мою думку, із цим жодних проблем не повинно бути: людина доволі багато зробила для нашого клубу. Його повернення в тренувальний процес принесло лише позитив у колектив. Видно, що всі з ним у дружніх стосунках. Наразі в нас є чотири воротарі, тому не бачу можливості та сенсу запрошувати ще Постранського.
«Пан Геллер запевнив,що все в нас буде добре»
— Закриваючи тему кадрів, наскільки задоволені нинішньою комплектацією?
— Найважливіше — немає великих утрат. Так, поїхали Ігнатьєвич, Малишев і Малиновський, це й немало. Хоча влітку нас стільки ж виконавців залишило, притому ключових. Однак ми змогли згуртуватися та показати, що не все так погано. Сподіваюся на нинішній стрижень, підростаючу молодь і останнє поповнення в особі Тотовицького й Калініна. Вірю, що наша спільна робота принесе результат.
— Завтра (20 січня. — Є.Д.) луганці прибудуть до Туреччини, де зіграють із польськими «Шльонськом» і «Короною», узбецьким «Бунедкором» і німецьким «Вольфсбургом-2». Як відбувався пошук спаринг-партнерів, і чому зупинилися саме на цих опонентах?
— У нашому ФК є людина, котра займається цим питанням, і надсилає нам можливі варіанти. Як на мене, ми вибрали візаві, що відповідають нашому рівню. Більше того, вважаю польський чемпіонат близьким до української прем’єр-ліги. «Бунедкор» у своїй першості завжди бореться за призові місця, тому вирішили з ним зіграти. Єдине, можливо, не буде гри з «Вольфсбургом-2», позаяк підтвердження про спаринг од них ми не отримали. У разі чого, знайдемо іншого суперника. Маємо те, що маємо, перебирати не доводиться. Додам, що вже зараз відбувається пошук і затвердження зустрічей на другому зборі.
— Недавньому учаснику єврокубків простіше знаходити команди для контрольних матчів?
— Так, зараз у цьому аспекті простіше. Проте й раніше не виникало труднощів. Хіба раніше не було проблем із спарингами з російськими клубами? Зараз така обстановка… Утім завжди говорив, що футбол повинен бути поза політикою. Не футболісти ж упливають на політичні події. Думаю, якщо цьогоріч знову зможемо завоювати право на виступи в Лізі Європи, то найближчим міжсезонням знаходитимемо ще сильніших опонентів.
— Чи можна зараз робити висновок, що «Зоря», як торік, серйозно налаштовується на зону єврокубків, а недавня зустріч із функціонерами вас лише запевнила у цьому?
— Принаймні наш президент пан Геллер позитивно налаштований у цьому плані. У Євгена Борисовича серйозні амбіції, тож усі прагнемо знову випробувати себе на євроарені. Загалом, за результатами тієї зустрічі, очільник завірив, що, попри складні часи, все в нас буде добре. Відтак панічних настроїв немає. Ми спроможні вирішувати проблеми та рухатися вперед.
Ніхто не знає, що нас і нашу країну чекає попереду. Найголовніше, щоби мир і спокій повернулися на наші терени, щоби на сході завершилося кровопролиття.
— Цьогоріч таке завдання буде складніше виконати?
— При тому, набагато! Зараз більше команд борються за путівку в ЛЄ: ми, «Олімпік», «Металіст», «Волинь», «Ворскла», «Чорноморець» і донецький «Металург», який не варто скидати з рахунків. Натомість, позицій, які дозволяють кваліфікуватися до єврокубків, поменшало — тепер їх лише дві, якщо брати до уваги наших грандів — «Шахтар», «Динамо» та «Дніпро», які розподілять між собою комплект нагород і місця в Лізі чемпіонів і Європи. Переконаний, нас чекає серйозна боротьба за бажані місця в турнірній таблиці.
— Луганці «зимують» на п’ятій сходинці в табелі команд. Вас задовольнить аналогічний результат у кінці травня?
— Авжеж! Завжди хочеться більшого, проте за нинішніх умов такий показник — це було би просто чудово! Наголошу, що зараз «Зоря» кине всі свої сили в бій, аби посісти четверте-п’яте місце.
