Руслан Малиновский: «Матч с «Динамо» показал, что нам есть над чем работать»
Полузащитник «Зари» рассказал в интервью о причинах кубкового поражения и бразильских сборах с «Шахтером», а также объяснил, почему не осуждает игроков, которые переходят в российские клубы.
Руслан Маліновський — яскравий представник молодого покоління, на яке покладають величезні надії у збірній України, і до якого пильно приглядаються у донецькому «Шахтарі». Наразі 21-річний футболіст проходить університети Юрія Вернидуба у «Зорі», а весняну частину чемпіонату розпочав просто-таки феєрично, двічі асистуючи партнерам, а також відзначившись результативним ударом із «позначки».
Святкувати — ніколи, адже через кілька днів «Динамо» вказало «Зорі» на всі її недоліки, завдавши поразки в Кубку України. З цього матчу ми й розпочали нашу розмову.
«Перший тайм ми провалили»
— Руслане, у середу «Зоря» програла перший чвертьфінальний матч Кубка України. Як прокоментуєте матч із «Динамо»?
— «Динамо» дуже добре зіграло саме у першому таймі. Витискали нас, тим паче, ми спочатку грали проти вітру, і це відчувалося. Кияни швидко покарали «Зорю» за деякі помилки, адже команди такого класу помилок не вибачають. У другому таймі ми додали, зуміли відіграти один м’яч, але «Динамо» при цьому грамотно оборонялося. Не кваплячись, спокійно вони намагалися контролювати м’яч. Так, безперечно, я вважаю, що ми провалили перший тайм. Зате в другому намагалися реабілітуватись, але не зуміли реалізувати ті моменти, які у нас були.
— Що після матчу сказав команді Юрій Вернидуб, і наскільки реально відігратися на «Олімпійському»?
— Сказав, що перший тайм ми провалили, зіграли жахливо. Це всім було зрозуміло. А от за другий тайм нам подякував — ми були близькими до того, щоб виправити ситуацію. Сказав, що кубкове протистояння складається з двох матчів, тому ще нічого не втрачено. В будь-якому випадку ми зараз готуємося до матчу чемпіонату проти «Іллічівця». Про Кубок будемо думати потім.
— «Динамо» чимось здивувало?
— Звичайно, вони перед візитом у Запоріжжя зіграли три офіційні поєдинки, тому перебували на хорошому емоційному піднесенні. «Динамо» на даний момент — лідер чемпіонату, тож було важко. Той футбол, який продемонстрували кияни — дуже високого рівня.
— У стартовому матчі весняної частини проти «Олімпіка» ваша команда всі голи провела зі стандартів. Чи означає це, що на зимових зборах «Зоря» особливу увагу приділяла відпрацюванню цього аспекту гри?
— Так, зичайно. Перед кожним матчем ми знаємо, хто куди біжить, хто куди вбігає. Це певні тренерські напрацювання. На жаль, з «Динамо» не вдалося їх реалізувати. І не тому, що вони не спрацювали. Просто погодні умови стали на заваді.
«Хочемо в Лігу Європи»
— Вперше у сезоні ви записали до свого доробку гол + два асисти. Прогресуєте?
— Це всього лише перша гра — попереду ще багато матчів. Можна один раз зіграти добре, а в трьох наступних матчах провалитися. Тому я до себе намагаюся ставитись скептично — з точки зору критики. Той же матч з «Динамо» показав, що є над чим працювати.
— Як почуваєтеся у фізичному плані? Адже після тривалої перерви зіграно лише два матчі.
— Почуваюся непогано, хоча у цих двох іграх було непросто. Поле у Запоріжжі поки що — дуже в’язке, незвичне, мокре і слизьке, тож навантаження на м’язи відчувалося серйозне. Думаю, з кожною наступною грою будемо лише додавати.
— «Зоря» піднялася на четверте місце. Чи готова команда там втриматися, щоб потім гідно представляти Україну у єврокубках?
— Чому б ні? Ми налаштовані брати очки в кожному матчі, щоб знову вийти в Лігу Європи. Вважаю, це нам під силу. Тим паче, з таким настроєм, з яким виходили на «Олімпік» і «Динамо», — у нас все має бути гаразд.
«Шахтар» — це бренд»
— Взимку ви проходили збори з «Шахтарем». Що у «гірників» роблять по-іншому, ніж у «Зорі»?
— У «Шахтарі» було багато бігової роботи, а також занять на піску. Працювали надзвичайно інтенсивно, тож спочатку, враховуючи ту спеку, яка була у Бразилії, мені довелося непросто. Потім втягнувся. «Шахтар» — це бренд, чемпіон України. У кожному тренуванні відчувається високий рівень футболістів, їх клас. У «Зорі» також всі тренуються з повною самовіддачею. У Луческу — свої методи, у Юрія Миколайовича — свої. Порівняти їх дуже важко, але я намагався відповідати критеріям кожного тренера.
Луческу стежив за процесом, підказував, де виникали помилки. «Гірникам» не розповідають, як віддати пас, адже всі розуміються з півслова. Ми ж намагалися підлаштуватись під ту гру, яку демонструє «Шахтар». У команді потоваришував зі всіма нашими — Ордецем, Степаненком. Словом — всіма нашими пацанами, українцями.
— Як вам Бразилія?
— Я вперше побував у цій країні і мене неймовірно вразили нові стадіони, які залишилися після чемпіонату світу, а також місцева торсида. Помітно, що бразильці шалено люблять футбол. Нам розповідали, що там 48 мільйонів уболівальників, а це вся Україна. В аеропорту нас зустрічало дуже багато журналістів, вони всі чудово знають бразильських гравців. Бразилія — чудова країна! Тепло, сонячно, пляж, море… Що тут ще скажеш? (Сміється)
— А бразильські дівчата сподобалися?
— Ну так…Як сказати… Я сильно на них не задивлявся — у мене своя дівчина є (Сміється).
«Ця людина зламала брата і сама закінчила з футболом»
— На грі яких клубів і футболістів ви зростали? З чого все починалося?
— У дитинстві захоплювався грою «Арсенала», у якому головною зіркою був Тьєрі Анрі — мій головний кумир. Я й досі вболіваю за «канонірів», хоча Анрі вже закінчив свою кар’єру.
— Яке вам прізвисько дали у «Зорі»?
— Усі кажуть «Маліна» найчастіше.
— Свій футбольний шлях ви розпочали у рідному Житомирі, в «Поліссі». Цього клубу вже давно немає на футбольній карті України. Що відчуває футболіст, коли помирає його альма-матер?
— Дуже прикро, адже мій брат також виступав за «Полісся». Те, що в Житомирі футболом і не пахне, помітно неозброєним оком. Ні полів, ні дитячих майданчиків. Ніхто не вживає заходів для того, щоб зробити щось для Житомира. Одні лише пусті розмови. Шкода, звісно. Приїжджаєш у відпустку і навіть нема де попрацювати, пограти. Немає елементарних умов!
— Кажете, що ваш брат також грав у футбол. Як у нього склалася кар’єра?
— У нього була важка травма, після якої з футболом довелося «зав’язати». Через неї він пропустив понад рік. Молодий був, 19 років, недосвідчений. В одному з епізодів жорстко зіграв проти капітана. А капітан, хоч і з досвідом, спеціально стрибнув йому в коліно. Ця людина зламала брата, а через кілька днів сама закінчила з футболом. Така сумна історія.
«Кажуть: «Він продався». А футболіст хоче прогресувати»
— Як ви ставитеся до того, що українські футболісти в час війни переходять грати у клуби держави-окупанта?
— Розумієте, зараз дуже багато футболістів, які взагалі без роботи. Ви ж бачите, що робиться в країні, а кожен з них хоче грати і прогресувати. Люди думають, що все дуже просто: отак взяв, зателефонував і ти вже у новій команді. Насправді ж я знаю багатьох гравців, яким важко влаштуватися. Кажуть: «Він продався», а футболіст просто хоче прогресувати. Тим паче, чемпіонат Росії — достатньо високого рівня. От перейшов гравець туди, зараз він зіграє з «Зенітом», іншими топ-клубами, з якими рахуються в Європі. Ви зрозумійте: у Європу не поїдеш, тому що у багатьох немає європейського класу. А наші люди не можуть відчути цього, керуються емоціями. Не потрібно політику вплутувати у футбол. Не варто звинувачувати футболіста в тому, що він хоче грати. Футбольне життя — коротке.
— Футбол якого чемпіонату вам найбільше підходить?
— Найбільше мені до вподоби Бундесліга і АПЛ. Хоча, зрештою, іспанський футбол також котирую.
— Уявімо ситуацію: перед вами вибір — або ви доводите грою за «Зорю» свою профпридатність «Шахтарю», або переходите у «Герту» чи, наприклад, «Падерборн». Що оберете?
— На даному етапі хочеться грати, мати регулярну практику і прогресувати, як футболіст. Кожен прагне грати у великих клубах або топ-чемпіонатах. Тому поки що я не хочу порівнювати команди і щось фантазувати. Я зосереджений на грі.
